Дорогі земляки !
День Гідності і Свободи – це вшанування тих подій в історії сучасної України, які змінили життя багатьох українців, їх бачення світу, своєї держави та себе. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували гідність, своє прагнення свободи, європейський напрямок. Революція відбулася не лише в політичному житті країни, а й у нас самих, у нашій свідомості, у наших сім’ях і родинах, у нашому суспільстві.
На самім початку революційних подій, коли нікому і в голову не могло прийти, чим усе обернеться. Слова «Слава Україні! Героям Слава!» видавалися простим вітанням. Звісно, для частини протестувальників гасло мало важливий сенс, але для більшості було просто словами. Для частини ж населення і поготів - всі ці гасла й вітання, в їх серйозному варіанті, асоціювалися із націоналізмом та чимось неприємно-ворожим. Вони не розуміли, про яких таких героїв йдеться, якій нації слава? Із розвитком подій в центрі столиці з’являлися все нові і нові претенденти на те, щоби стати тими Героями, котрим, власне, Слава.
Проте не лише «Слава Україні! Героям Слава!» набуло нового й точнішого змісту. Тепер зрозуміло, що «Слава – українській нації», що «душу й тіло ми положим за нашу свободу» – це не просто абстрактні слова з гімну, врешті-решт, що ми гідний поваги народ і маємо пам’ятати кожного, хто віддав своє життя за Свободу, Гідність та Незалежність нашої Держави.
Козацьке прислів’я говорить: «Коли всім народом дмухнути, то ураган буде!» Саме з такими словами козаки починали свою боротьбу проти поневолювачів. І через чотири століття знов наш український народ «дмухнув» в сторону зла, фальші та лицемірства, аби відстояти територіальну цілісність України та захистити надбання Революції Гідності.
Пам’ятати – це обов’язок кожного свідомого українця, пам’ятати тих Героїв, які прагнули зробити усе, щоб у нас було достойне майбутнє і віддали за цю мрію найдорожче – своє життя. Всі ми стали свідомі того, що за мрію потрібно боротися до кінця. Пам’ятаймо всіх - живих і тих, хто вже не з нами. Солдатів і активістів. Лікарів і волонтерів. Пам’ятаймо старих, пам’ятаймо молодих. Вони боролися за наше життя. Не забуваймо це. Закарбуймо їхні імена у пам'ять вічності, тоді вони не вмруть, а будуть завжди з нами. Усіх колись не стане на цьому світі, але в наших серця вони, герої, житимуть вічно.
Слава Україні! Героям Слава! Звісно, це не поверне їх до життя. Але ж Герої не вмирають...
З повагою,
голова районної ради Світлана КЕБАЛЮК